Збірка „Повісті епохи джазу“ Ф. Скотта Фіцджеральда – це збірка з 11 оповідань, опублікована у 1922 році. Вона складається з трьох частин: „Мої останні кокетки“, „Фантазії“ та „Некласифіковані шедеври“. Серед цих оповідань – „Дивна історія Бенджаміна Баттона“. Збірка розглядає різноманітні теми, починаючи з ледарських багатіїв і закінчуючи широким спектром соціальних класів. Фіцджеральд давав власні коментарі до кожної з оповідань, що критики називали проявом його „авторської самосвідомості“. Ця збірка демонструє перехідний етап у творчості Фіцджеральда як письменника.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/Tales_of_the_Jazz_Age