„Камені Венеції, том 2 (з 3)“ Джона Раскіна – це праця, опублікована у 1853 році. У цьому томі розглядається венеційська архітектура епох бізантинства, готики та Відродження; детально описано понад вісімдесят церков, а також наведена інформація про культурну історію. У знаменитому розділі „Природа готики“ Раскін поєднує архітектурний аналіз із соціологічними коментарями, стверджуючи, що робітники та мислителі повинні об’єднуватися, а не залишатися розділеними. Ця праця суттєво вплинула на архітектуру епохи готичного ренесансу, а також на мислителів на кшталт Вільяма Морріса та Марселя Пруста.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/The_Stones_of_Venice_(book))