„Шлюб Онкеля Гайнца“ Ельзи Вільдхаген – це роман, написаний наприкінці XIX століття. У книзі досліджується життя різних персонажів; особлива увага приділяється Онкелю Гайнцу – професорові, відомому своїми дивакуватими спілкуваннями як з дітьми, так і з дорослими, а також Ільзі – жвавій та уявній жінці. За допомогою численних сцен з повсякденного життя та особистих стосунків авторка відображає динаміку сімейного життя, дружби та суспільних очікувань того часу. На початку роману читачі знайомляться з теплою домашньою атмосферою, де діти із ентузіазмом спілкуються з Онкелем Гайнцем, демонструючи його любимого персонажа серед них. Спілкування між героями, зокрема Ільзою та її подругою Неллі, дають уявлення про їхні характери та стосунки. Особлива увага приділяється гумористичній, але дещо сварливій натурі Онкеля Гайнца, а також життєрадісності та прагненню до пригод Ільзи. У ході розповіді авторка передає їхню радість, простоту повсякденного життя та затрагує більш глибокі теми особистісного розвитку та суспільних реалій, задаючи тон подальшим переживанням та викликам, з якими їм доведеться стикнутися разом.