„Любов до життя та інші оповідання“ Джека Лондона – це збірка коротких оповідань, написаних на початку XX століття. Перше з них, під назвою „Любов до життя“, знайомить читачів із жорстокими реаліями боротьби за виживання в неприступних умовах. У цьому оповіданні розповідається про двох чоловіків – Білла та ще одного безіменного – які борються за життя у безжальних диких просторах канадських пустель. Теми відчаю, витривалості та вродженої волі до виживання розглядаються насамперед у контексті фізичних та емоційних випробувань, з якими стикаються герої. Вступ до „Любові до життя“ одразу занурює нас у це моторошне середовище: обидва чоловіки перевантажені та крайньо виснажені. Один із них, у якого розтягнуто щиколотку, відчайдушно кличе свого супутника Білла, але той продовжує йти, не озираючись назад. Це створює напружену атмосферу; герой усвідомлює свою самотність та неймовірні труднощі, з якими доводиться боротися в цьому безлюдному пустелі. Ми спостерігаємо за його внутрішньою боротьбою з страхом та відчаєм, коли він намагається подолати фізичний біль та голод, який загрожує його життю. Усе це ще раз підкреслює основну тему виживання проти сил природи та людських інстинктів у творчості Джека Лондона.