„Промови, виступи та іноді проповіді, том 2“ Теодора Паркера – це збірка проповідей та виступів, написаних у середині XIX століття. Цей том розглядає різноманітні теми, зосереджуючись насамперед на духовності, моралі та соціополітичному ландшафті того часу, зокрема на взаємозв’язку релігійних інститутів із суспільством. На початку своєї праці Паркер пропонує проповідь про духовний стан Бостона, обговорюючи важливість справжньої побожності та її проявів у спільноті. Він порівнює звичайні форми виявлення віри – такі як похід до церкви та дотримання певних доктрин – із більш природним проявом моралі у повсякденному житті. Паркер критикує стан релігійних практик свого часу та наголошує на необхідності глибшої, більш змістовної духовності, яка сприяла б справжньому моральному життю, а не простому дотриманню застарілих форм релігії. У своїй праці він розмірковує про зв’язок між духовним життям та соціальними умовами, закликаючи до віри, заснованої на гуманістичних цінностях, та активної участі у розв’язанні сучасних моральних проблем.