„Першая книга Адама і Івы“ Радерфорда Гейса Платта – це пераказ історії Адама та Івы після їх вигнання з Эдемського саду; книга, ймовірно, була написана наприкінці XIX століття. Текст є художнім викладом переживань перших людей після вигнання: автор розглядає їхні випробування, страждання та емоційні боротьби, а також їхні роздуми про загублений рай та взаємодію з божественними істотами. У повісті особливо підкреслюються темы гріха, спасіння та глибокого прагнення до прощення. На початку книги детально описуються реакції Адама та Івы на своє вигнання; вони потрапляють у печеру під назвою „Печера скарбів“, переповнені горем та каяттям, стикаючись з новою реальністю. Адам сумує за красою Эдемського саду, а Іва несе бремя вини за свій гріх та молить Бога про милосердя. У наступних розділах пара бореться зі зневірою, молиться за прощення та стикається з Богом та своїми ворогами, у тому числі з Сатаною; це підкреслює постійну напругу між надією та зневірою їх нового життя.
Псевдоепіграф