„Перша книга про Адама та Єву“ Резерфорда Гейеса Платта – це переказ історії Адама та Єви після їх вигнання з Едемського саду; ймовірно, книга була написана наприкінці XIX століття. Текст є художнім описом випробувань, труднощів та емоційних переживань перших людей, зосереджуючись на їхніх роздумах про втрачений рай та взаємодії з божественними істотами. У повісті особливо підкреслюються теми гріха, спасіння та глибокого прагнення до прощення. Вступна частина книги детально описує перші реакції Адама та Єви на своє вигнання; вони потрапляють до печери під назвою „Печера скарбів“, охоплені горем та каяттям, стикаючись з новою реальністю. Адам сумує за красою Едемського саду, а Єва несе тягар провини за свій гріх та молить Бога про милосердя. У наступних розділах подружжя бореться з відчаєм, молиться за прощення та зустрічається з Богом та своїми супротивниками, зокрема з Сатаною; це підкреслює постійну напругу між надією та відчаєм у їхньому новому житті.
Псевдоепіграф