„Німецький романтизм: ескіз“ Оскара Ф. Вальцеля – науковий дослідження німецького романтизму, написане на початку XX століття. У цьому трактаті аналізуються філософські та культурні течії епохи романтизму, зокрема роботи різних теоретиків та їхній внесок у літературу та мислення. Вальцель прагне прояснити зв’язки між ідеями раннього романтизму та подальшими їх розвитками, надаючи огляд, який буде цікавий як для широкої аудиторії, так і для фахівців у цій галузі. У вступі до праці розглядається роль німецького романтизму як відповіді на інтелектуальні течії епохи „Бурі й напору“. Вальцель згадує ключових представників романтизму, таких як Фрідріх Шлегел, та пояснює філософські основи, які відрізняють романтичне мислення від попередніх літературних течій. Він наголошує на складному взаємодії емоцій, розуму та художнього самовираження, чим закладає основу для глибшого аналізу етичних принципів романтичного руху та його тривалого впливу на німецьку культуру та літературу.