„Книга новел. Перший том“ Петера Розеггера – це збірка новел, написаних наприкінці XIX століття. Цей твір представляє собою низку історій, що відображають життя сільської місцевості та людські переживання, занурюючи читачів у багатогранний світ австрійських сіл. Перша новела збірки – „Віолончелист“ – розповідає про Кіліана, вугільника, та його доньку Агнес, які проживають у лісі та стикаються з різноманітними життєвими труднощами. Сцена початку новели відображає темрявний ліс під час бурі; Кіліан зустрічає Ганса – дивака з рушницею, який шукає притулок у його будинку. Під час бурі розгортаються розмови про полювання, особисті труднощі та спільне життя селян; це допомагає створити образ їхніх взаємин, мрій та страхів. До збірки також входять історії про подорожню пару, яка приносить музику та розповіді… Проте на задньому плані постійно присутня напруга, пов’язана з особистими трагедіями, що нагадує про глибші теми кохання та втрати, характерні для творчості Розеггера.