„Життя, смерть“ Ерньо Сепа – це літературна збірка, написана на початку XX століття. Цей твір, що поєднує прозу та поезію, занурює читача в переживання та емоції людей під час воєни, зокрема з точки зору угорців. Книга розглядає такі теми, як національна ідентичність, страждання, надія, кохання та напруга між життям та смертю, все це на тлі похмурої атмосфери війни. Замість одного головного героя твір представляє мозаїку голосів, роздумів та коротких історій, створюючи колективний портрет нації під тиском конфлікту. Вступ до „Життя, смерть“ починається з серії ліричних молитов, яскравих спостережень за подіями воєнного часу та зворушливих особистих історій. Книга починається з щирої молитви про божественний захист угорського народу, а далі розглядаються теми війни, болю та товариства солдатів, а також прагнення до миру. Сеп постійно переміщується між прозою та поезією, поєднуючи уривки спогадів з поля битви, щоденний героїзм цивільного населення та солдатів, а також делікатну красу звичайних моментів життя – наприклад, історію літньої жінки, яка дарує власноруч зроблені подушки, чи тонкі роздуми про зітхання чи усмішку. Тон книги постійно змінюється: іноді він елегійний, іноді спостережливий, ніжний, а іноді й іронічний. Це дає читачеві можливість безпосередньо зазирнути в емоційну суть суспільства, сформованого під впливом війни.