„Соціальний привид: Пригоди репортера, якого запросили…“ Олів Гарпер – це сатиричний надприродний роман, написаний на початку XX століття. Дія відбувається на території та під землею цвинтаря Трініті в Нью-Йорку; розповідь присвятована молодому журналісту та балакучому „соціальному привиду“, які разом переживають ніч, сповнену привидівських розваг – банкетів, танців та інших заходів – щоб насміятися з вищого суспільства, видавців та показної благочестивості. Тон роману гумористичний та неповажливий; у ньому поєднується історія міста з дотепними описами „етикету поведінки після смерті“ та коментарями щодо соціальних класів. У початку роману розгортається сцена: збитий з пантелику журналіст сидить на цвинтарі Трініті; привид бере у нього трубку та віскі, а потім проводить його екскурсією по цвинтарю, розповідаючи жарти про епітафії, різьблення херувимів та безглуздість пам’ятниць. Привид пояснює, що саме в цю ніч привиди можуть вільно пересуватися; потім вони відвідують підземну конференцію та бал, насміхаються з медіумів та розповідають жарти про відомих людей (наприклад, про дух Джона Джейкоба Астора, який із задоволенням працює на старому пресі для бальзамування трупів). Потім журналіст потрапляє до величезної зали, освітленої квітами; там відбувається хаотичний ігровий захід – великий професійний гравець навчає шістьох „привидів-леді“ грати в покер; потім привид розповідає про жорстоке поводження з останками людей під час їх перенесення з цвинтаря. Розділ завершується розкішним банкетом; журналіста запрошують сісти на гарне місце, а жвава сварка щодо правил етики створює сатиричний настрій для подальших подій.