„У боротьбі за ідеали: історія шукача“ Георга Генріха Бонне – це роман, написаний на початку XX століття. Він розповідає про людину, яка, переживши соціальні труднощі, лицемірство та духовну порожнечу в місті, прагне знову знайти надію та ясність у житті. Поєднуючи подорожі, соціальну критику та внутрішні пошуки, роман досліджує, як любов, обов’язок та реформи можуть суттєво покращити життя страждаючого народу. Розпочаток роману описує його як рукопис, переданий автором наприкінці життя; потім сюжет переходить до оповідача – виснаженого бідністю, хворобою та безлюб’ям у сучасному місті. Він вирушає на пустельну місцевість, де у видіннях зустрічає „Надію“ та „Обов’язок“ та вирішує подорожувати, щоб здалеку побачити проблеми своєї країни. Покинувши замерзлий Гамбург, він відчуває гіркоту через недоліки суспільства та релігії, але на морі відчуває полегшення; навіть хвалить жорстоку, але цілющу силу Північного моря. Подорож до Антверпена демонструє контраст між комерцією та мистецтвом; картина Рубенса „Сходження з хреста“ відновлює в ньому відчуття сили кохання, а реліквії Інквізиції викликають у нього огиду. Повернувшись на корабель, він проявляє співчуття до голодних робітників, зображує своїх супутників та висловлює занепокоєння щодо геополітичної ситуації. Під час вечері він запалено виступає за поміркованість, очищення річок та децентралізацію міст за рахунок державних земель та кращого транспорту. Розділ завершується спогадами про моральні поради матері та про те, як у шкільні роки він відмовився від п’яництва та почав займатися літературою – це стало початком його довгої боротьби з поширеними недоліками суспільства.