„Тарас Бульба та інші оповідання“ Ніколая Васілевіча Гоголя – це збірка оповідань, написаних на початку XIX століття. Головна історія збірки, „Тарас Бульба“, розповідає про життя та подвиги Тараса – сміливого козацького ватажка – та його двох синів, які повернулися з навчання. Дія оповідання розгортається на тлі бурхливих подій в Україні епохи конфліктів; у ній розкриваються такі теми, як хоробрість, відданість та культурна гордість на тлі протиріч між різними фракціями Східної Європи. На початку історії Тарас Бульба радо зустрічається зі своїми синами – Остапом та Андрієм – але робить це досить грубим способом, що відображає як його воїнський характер, так і батьківську любов. Їхня зустріч швидко перетворюється на гумористичну, але жорстку „ініціацію“: Тарас грайливо б’є їх, перевіряючи їхню силу. Він зневажає їхні академічні зусилля та закликає їх прийняти своє козацьке спадкування. Стосунки в родині, особливо протиріч між жорсткими воїнськими цінностями Тараса та ніжними материнськими прагненнями його дружини, підкреслюють труднощі з дотриманням традиційних чоловічих норм у мінливому світі. У міру розвитку сюжету раскриваються ще більш глибокі теми.