„Кохання та інші оповідання“ Антона Павловіча Чехова – збірка коротких оповідань, написаних у кінці XIX століття. Перша саме по собі оповідання називається „Кохання“; вона розповідає про переживання молодого чоловіка, який глибоко закоханий у Сашу – дівчину, з якою познайомився. У цьому творі відображається коливання його емоцій на шляху до кохання: від нетерпіння написати любовний лист до складностей, пов’язаних з заручинами та романтичними стосунками. На початку оповідання герой яскраво описує радісні відчуття, що супроводжують його нове кохання з Сашею; це проявляється у процесі написання любовного листа пізно вночі. Сюжет переходить між ностальгічними спогадами про їхні зустрічі та хвилюванням перед їхнім секретним побаченням у віддаленому парку; герой роздумує над тим, наскільки Саша захоплена романтичною атмосферою цих стосунків, а не самими їхніми реальними аспектами. У міру розвитку сюжету починають виникати практичні проблеми, пов’язані з заручинами та сімейними обов’язками; це змушує героя замислитися над розбіжностями між своїми очікуваннями від кохання та реальністю шлюбного життя. Через цей інтроспективний погляд Чехов досліджує протиріччя між ідеалізмом кохання та реальною досвідом його виконання, показуючи як чарівність, так і розчарування, які можуть супроводжувати романтичні стосунки.