„Казки для дітей“ Абіліу Мануеля Герри Жункейру – це збірка дитячих оповідань, написаних наприкінці XIX століття. Метою цього твору є розважати та навчати маленьких читачів за допомогою моральних уроків, вплетених у художні історії. У казках з’являються різноманітні персонажі – сумна мати, тварини, міфічні істоти – а також просуваються теми кохання, самопожертви та важливості доброти. У початку збірки перша казка розповідає про матір, яка горює втратою хворого сина; його забирає уособлення Смерті. У цій зворушливій історії ми бачимо безвихідну подорож матері крізь сніговий ландшафт у пошуках свого сина; на її шляху з’являються різноманітні перешкоди – містична Ніч та байдуже озеро. У процесі цих випробувань вона зрозуміє, що навіть у горі кохання та самопожертва можуть освітити шлях перед нею. Цей емоційний початок створює підґрунтя для подальших історій, які й надалі поєднують фантазію з важливими життєвими уроками для дітей.