Кніга Раймона Касельяса „Llibre D’històries“ – це збірка оповідань, написаних, ймовірно, у кінці XIX століття. У цій праці досліджується складність людського досвіду; художня вигадка поєднується з елементами реальності, а також розглядається, як історії можуть перетворюватися з звичайних подій на значущі оповідання. У книзі представлені різні персонажі – молодий історик Марк Палау та його багатый, скептично налаштований дядько; разом вони символізують протилежності між інтелектуальними пошуками та матеріальним багатством. Вступна частина книги створює підґруння для глибокого роздуму над самим процесом оповідання історій; автор розмірковує над вродженою людською потребою ділитися своїм досвідом з іншими. Ця потреба розглядається як необхідність для емоційного зв’язку, так і як художній порив, що спонукає до створення удосконалених версій подій через їх переказ. У початкових анекдотах розглядаються взаємини персонажів з літературою, суспільством та особистими амбіціями; наприклад, взаємодія Марка з дядьком, який символізує практичний матеріалізм. Такий контекст створює міцну основу для розвитку подальших історій та натякає на більш глибокі теми – амбіцій, креативності, а також протиріччя між інтелектом та матеріальними цілями, які будуть присутні в усій збірці.