„Казки Півночі“ Жуана Маркеша де Карвалью – це збірка оповідань, написаних на початку XX століття. У книзі представлені історії, які прославляють життя та культуру народів Амазонії, зокрема розповідаються про досвід людей, що мешкають у буйних, недоторканих природних ландшафтах цього регіону. Основними темами є кохання, втрата та природа; через них показується емоційна глибина та стійкість персонажів. Вступ до „Казок Півночі“ щиро вшановує народ штату Пара та знайомить читача із життям кабокла на ім’я Антоніо. Після трагічної події, коли він втрачає дружину в морі, Антоніо разом із сином переїжджає до віддаленого району у пошуках полегшення. Проте його горе перетворюється на жагу помсти проти океану, що призводить до фатальної зустрічі під час шторму. Вступ створює насичену, атмосферну атмосферу, підкреслюючи зв’язок між людством та природним світом та закладаючи основу для подальших зворушливих історій.