„Сутінки ідолів; або Як філософувати молотком“ Фрідріха Ніцше – це філософське трактат, написане наприкінці XIX століття. Цей твір є критичним аналізом традиційних цінностей західної філософії та моралі, в якому Ніцше закликає до їх глибокої переоцінки та „перевартування“. Центральною ідеєю твору є те, що багато давніх уявлень, особливо тих, які походять з релігійних та моральних доктрин, перетворилися на ідолів, які необхідно знищити, щоб відкрити шлях для більш життєстійкої філософії. Вступ до „Сутінок ідолів“ закладає основу для глибокої критики суспільних норм та філософій, які підривають індивідуальну силу та життєву енергію людини. Твір супроводжується передмовою перекладача, яка дає відомості про короткий час створення твору та його значення в творчості Ніцше. У передмові підкреслюється бажання Ніцше кинути виклик усталеним переконанням, які він вважає шкідливими, та стверджується, що „стара істина“ стає непридатною для сучасного розуміння буття. Ніцше висловлює переконання, що сучасні тлумачення моралі не служать життю, а радше сприяють поширенню духа занепаду та невдоволення. У цьому вступі автор попереджає про глибокі аргументи, які будуть представлені у наступних розділах, освітлюючи свою візію щодо пробудження людського потенціалу.