„Брате Каї та Доротео: ідилічний епос“ Йоганна Вольфганга фон Гете – це поетичне твір, написане наприкінці XVIII століття. Цей шедевр має важливе значення для німецької літератури; у ньому розповідається історія, яка торкається тем кохання, спільноти та людського досвіду в умовах випробувань. Головні герої – Брате Каї та Доротео – символізують такі якості, як співчуття та стійкість під час подолання суспільних труднощів. У вступній частині твору читачі знайомляться з спокійною, але напруженою атмосферою; місцеві жителі спостерігають за поверненням біженців, що породжує дискусії між героями про співчуття та неминучі небезпеки війни. Сцена наповнена яскравими образами, що передають напружену атмосферу спільноти, яка бореться з проблемами переміщених осіб. Між героями виникає почуття товариської підтримки та турботи; Брате Каї, зокрема, із ентузіазмом допомагає іншим у межах загальної соціально-політичної кризи. Через їхні діалоги розкриваються емоції співчуття та очікування подальших подій.