„Веданта-сутры з коментарям Рамануджи“ Г. Тібо та Рамануджі – філософскій трактат, написаний у період між 1017 та 1137 годинами. У цьому трактаті Рамануджа інтерпретує давні індуїстські тексты, щоб презентувати свою філософію вішіштадвайта. Він описує три категорії реальності: Бога, душу та матерію. Рамануджа спростовує філософію адвайта Шанкары, зокрема теорію майи, водночас розробляючи принципы поклоніння як шлях до освобождення. У цьому трактаті на основі біблійних тлумачень встановлюються фундаментальні зв’язки між тілом і душею.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/Sri_Bhashya