„Холодне повітря“ Герберта Вільяма Лавкрафта – це оповідання, написане у березні 1926 року. Розповідач пояснює, чому холодне повітря стало для нього неприйнятним, починаючи з моменту свого прибуття до будинку в Нью-Йорку у 1923 році. Після інфаркту він познайомився зі своїм сусідом зверху – доктором Муньосом, блискучим, але усамітненим лікарем, одержимим боротьбою зі смертю. Квартира доктора завжди була надзвичайно холодною завдяки складній системі охолодження. У міру зглиблення їхньої дружби розповідач спостерігає за все більш дивною поведінкою свого сусіда – аж поки одного вечора система охолодження не зазнає катастрофічної поломки.