«Історія франків» Григорія, єпископа Турського — історичний нарис, написаний на початку VI століття. Цей твір викладає історію франкського народу, докладно описуючи суспільно-політичний ландшафт доби занепаду Римської імперії та піднесення ранньосередньовічних королівств у Галлії. Оповідь переплітає релігійні теми, розповідаючи про діяння королів, святих і церкви та даючи уявлення про звичаї й вірування того часу. Початок «Історії франків» готує ґрунт для Григорієвого розгляду бурхливої доби, позначеної язичницькими набігами, конфліктами між християнськими угрупованнями та випробуваннями, що поставали перед церквою. Григорій представляє себе та свої спонуки, підкреслюючи релігійні зобов'язання й бажання зафіксувати як визначні події, так і буденніші сторони життя. Він наголошує на важливості розуміння боротьби між добром і злом, закладаючи основу історії, яку ось-ось викладе. Поєднуючи оповідь і роздуми, Григорій прагне зберегти минуле для прийдешніх поколінь, розкриваючи водночас складність систем вірувань і суспільні перетворення, що відбувалися за його часів.