„Книга Йова“ аноніма є давнім поетичним та філософським твором, який, ймовірно, був написаний на початку–в середині I тисячоліття до н.е. У цьому творі порушуються глибокі питання про страждання, справедливість та природу Бога; всі вони обертаються навколо головного героя – Йова, праведної людини, яка зазнала неймовірних, необґрунтованих нещасть. Через діалоги між Йовом та його друзями книга досліджує межі людської мудрості, реальність невинних страждань та пошук сенсу в болі. Вважається, що цей твір є глибоким роздумом про віру та стійкість, а тому водночас є фундаментальним релігійним твором та літературним класикою. У вступі до „Книги Йова“ описується Йов як процвітаюча, чесна людина, глибоко віддана Богові; у нього була велика родина та велике багатство. Сатана кидає виклик цілісності Йова перед Богом, стверджуючи, що його доброчесність є лише наслідком Божих благословень. Бог дозволяє Сатані позбавити Йова всього – майна, дітей, а згодом і здоров’я – проте Йов відмовляється звинувачувати Бога. Коли Йов переживає страшні страждання, до нього приходять троє друзів та починають розмовляти з ним у вигляді поетичних діалогів, намагаючись пояснити його страждання за допомогою загальноприйнятої мудрості. Однак Йов глибоко сумує та розпитує Бога про справедливість, наполягаючи на своїй невинності та прагнучи зрозуміти причини своїх страждань; його друзі ж неодноразово стверджують, що страждання – це покарання за гріхи. Цей вступ закладає основу для глибокого розгляду питань віри, відчаю та складностей людських страждань.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/Book_of_Job