„Поза принципом насолоди“ Сігмунда Фрейда – це наукова праця, написана на початку XX століття. У книзі досліджуються основні механізми людської психіки; ставляться під сумнів та розширюються вже існуючі психоаналітичні концепції, зокрема принцип насолоди. Фрейд висуває провокаційні ідеї щодо людських потягів, травм та існування інстинктів, які виходять за межі простого прагнення до насолоди; ці ідеї стали основою для подальшої розвитку психоаналітичної теорії. Ця праця є надзвичайно важливою для всіх, хто цікавиться розвитком таких концепцій, як „потяг до смерті“ та несвідомі мотиви повторюваної, часто саморуйнівної поведінки. У вступі до книги Фрейд розглядає принцип насолоди як головну рушійну силу психічного життя, стверджуючи, що люди інстинктивно прагнуть уникати болю та досягати насолоди. Він посилається на попередні філософські та психологічні думки, включає емпіричні дані з психоаналізу та ретельно розрізняє такі поняття, як насолода, біль та „принцип постійності“. Потім він ставить під сумнів домінуюче положення принципу насолоди, аналізуючи випадки, коли цей принцип, здається, порушується – наприклад, при травматичних неврозах чи спонуканні до повторення болісних досвідів. Фрейд далі ілюструє свої думки на прикладах дитячої гри, закономірностей сновидінь після травми та явища повторюваності в невротичній поведінці, що створює основу для його гіпотези про існування більш фундаментального інстинкту – можливо, навіть спрямованого на смерть.
Wikipedia page about this book: en.wikipedia.org/wiki/Beyond_the_Pleasure_Principle