„Анатомія революції“ – це книга Крейна Брінтона, опублікована у 1938 році. У ній викладаються „загальні закономірності“ чотирьох основних політичних революцій: англійської 1640-х років, американської, французької та російської. Брінтон зазначає, що ці революції проходили через певний життєвий цикл: від збереження старого порядку до формування поміркованого чи радикального режиму, а потім до настання контрреволюційних реакцій. Книгу називають „класичною“, „видатною“ та „переломною у вивченні революцій“. Вона мала значний вплив – наприклад, радник з національної безпеки Джиммі Картера Збигнєв Бржезінський скористався її ідеями під час Іранської революції. Ця книга також згадується у відомому підручнику „Політичні науки: Вступ“ Майкла Г. Роскіна та інших авторів. Оновлене видання книги було опубліковано у 1952 році, а розширене та перероблене – у 1965 році; вона досі продовжує видаватися. Брінтон описує процес революції як перехід від фінансового краху до організації незадоволених груп для подолання цього краху; революційні вимоги цих груп, якщо їх задовольнять, призведуть до фактичної відставки правлячих, спроб застосування сили з боку уряду та його поразки; влада переходить до революціонерів. „До цього моменту революціонери діяли як організована, майже одностайна група, але після отримання влади стає очевидним, що вони не є єдиною. Групу, яка домінує на перших етапах революції, ми називаємо поміркованими… Влада переходить шляхом насильницьких методів з правого крила в ліве“ (стор. 253). (Цей узагальнюючий текст наведений з Вікіпедії.)
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/The_Anatomy_of_Revolution