„Чотири артуровські романи“ Хретьєна де Труа – це збірка середньовічних оповідань, написаних у другій половині XII століття. У цій праці розповідається про історії чотирьох героїв: Ерека, Кліжа, Івена та Ланселота; кожна з цих історій досліджує теми лицарства, романтики та пригод, переплетені з витонченими ідеалами дворянської любові. Романи відображають багатогранну артуровську легенду, показуючи лицарів, які вирушають у благородні походи та беруть участь у битвах за честь та кохання. Початок „Чотирьох артуровських романів“ присвячений історії Ерека та Еніди; сюжет починається з двору короля Артура, де оголошують про пошук недосяжного Білого оленя – цей пошук пов’язаний із важливою та потенційно складною традицією. Видатний лицар Ерек потрапляє у конфлікт після того, як гном та інший лицар образять дівчину на дворі; відповідаючи за її честь, Ерек вирушає у пригоди, які переслідують його крізь різні небезпеки та зустрічі. Його шлях демонструє теми хоробрості та кохання; врешті-решт Ерек доводить, що гідний цього, і між ним та Енідою виникає романтичні стосунки, які призводять до обіцянок шлюбу. Цей роман не лише розповідає про події та пригоди, але й досліджує емоційні та соціальні аспекти дворянського життя у типовому для лицарської легенди ключі.