„Казки Південного моря“ Джека Лондона – це збірка оповідань, написаних на початку XX століття. Книга розповідає про життя та пригоди різних персонажів, які мешкають на островах Південного Тихого океану, та торкається таких тем, як виживання, культурні конфлікти та стійкість людини перед силами природи. Початок збірки відкривається оповіданням „Будинок Мапухі“, у якому розповідається про молодого Александра Рауля, який бере участь у торговельній експедиції в лагуні Хікуеру. Там він зустрічає Мапухі – місцевого жителя, який знайшов дивовижну перлину та бажає отримати за неї будинок. Поки Рауль намагається вирішити економічні та особисті питання, пов’язані з цією угодою, а також стурбований наближенням бурі, читачі спостерігають за розвитком взаємин між персонажами та соціальними аспектами торгівлі та бажань. Наголос Мапухі на необхідності отримати саме таку ціну за перлину показує складність питання вартості у світі, розділеному між традиціями та комерцією. Ця історія створює передумови для подальших конфліктів, адже сили природи загрожують порушити життя всіх залучених осіб.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/South_Sea_Tales_(London_collection))