„Кларісса Харлоу; або історія молодої леді“ – 9-й том твору Семюела Річардсона, написаний на початку XVIII століття. Цей том продовжує трагічну історію Кларісси Харлоу, присвятовуючись таким темам, як чеснота, мораль та соціальні конфлікти, зокрема на тлі її постійної боротьби з родиною та коханим – Лавласом. У тексті глибоко розглядаються питання стосунків, прощення та суспільних очікувань щодо жінок. На початку 9-го тому панує похмурий та роздумливий настрій – здоров’я Кларісси погіршується. Через серію листів ми бачимо емоції ключових персонажів, зокрема її двоюрідного брата Белфорда та полковника Мордена, які були присутні під час її останніх хвилин. Кларісса виявляє глибоку побожність та співчуття, закликаючи оточуючих не сумувати, а знаходити полегшення у своїй вірі та прийнятті своєї долі. Її поведінка демонструє її благородний дух, а також її турботу про тих, хто завдав їй шкоди, та бажання примирення з родиною. Під час підготовки до смерті Кларіссина думка зосереджується на прощенні, любові та надії на вічне щастя, яке перевищить усі її земні випробування.