„Розум, рух та монізм“ Джорджа Джона Романеса – це філософське творення, написане наприкінці XIX століття. У ньому досліджується складний зв’язок між розумом, рухом та концепцією монізму; розглядаються різні філософські погляди, включаючи спиритуалізм та матеріалізм. З наукової точки зору Романес аналізує фізіологічні основи психічних процесів та висуває моністичну концепцію, яка прагне узгодити дуалізм розуму та тіла, поширений у філософській літературі. У вступі до твору автор розглядає історичні підходи до психології та представляє ключові теми, які будуть розвиватися далі у тексті. Він згадує ранні внески Томаса Гоббса в психологічну думку, зокрема щодо зв’язку між рухом та сприйняттям; детально аналізує механізми нервової системи та їхню взаємозв’язок із розумом та свідомістю. Основна ідея твору полягає у тому, що знання по суті пов’язане з рухом; це закладає основу для подальших роздумів автора про монізм. Таким чином створюється ґрунт для глибокого дослідження взаємодії розуму та матерії, а також критики матеріалізму з точки зору розуміння свідомості.