«Десять тисяч миль із собачою упряжкою» Гадсона Стака — це подорожній нарис, написаний на початку XX століття. У книзі розповідається про низку зимових подорожей на собачій упряжці суворими й малонаселеними внутрішніми районами Аляски, наголошуючи на труднощах суворого клімату та красі побачених краєвидів. Стук, також відомий своїми альпіністськими досягненнями, розповідає про екосистеми, корінні народи та вплив місіонерської діяльності в регіоні, пов’язуючи особисту пригоду із ширшими соціальними проблемами. На початку твору Стук готує читача до дослідження внутрішніх районів Аляски, розпочинаючи з амбітної зимової подорожі, запланованої на сезон 1905–1906 років. Він готується до подорожі з Фербанкса, описуючи організацію пересування на санях замерзлими водними шляхами та важливість своєї собачої упряжки. Розповідь Стука знайомить із суворими реаліями зимової подорожі, зокрема з небезпекою води, що виступає з-під льоду, та труднощами, спричиненими сильним холодом. Його увага до деталей створює яскраву картину ландшафту й водночас передвіщає випробування, з якими він та його супутники зіткнуться під час експедиції. За допомогою анекдотів про їхні зустрічі як із дикою природою, так і з місцевими громадами Стук закладає основу захопливої розповіді про пригоди, труднощі та роздуми на одному з останніх американських фронтирів.