„Моя перша битва: Оповідь сержанта“ Адама Міцкевича – це художній твір, написаний на початку XX століття. Книга розповідає про досвід молодого солдата, який живописно описує свою першу зустріч із бойовими діями, порівнюючи захоплення від війни з емоціями першої любові. Вона передає емоційний хаос, який переживає солдат у межах хаосу та товариськості війська, зокрема на тлі польської військової історії. Історія розповідається з точки зору сержанта, який служив у артилерії під час важливої битви поблизу Сточека. Головний герой ділиться своїм переходом від надійного новобранця до відповідального лідера, відчуваючи радість та тривогу під час очікування кульмінації своєї військової підготовки. Під час битви він спостерігає за динамікою товариських стосунків між солдатами, стратегічними переміщеннями артилерії та емоціями, що виникають після початку бойових дій. Розповідь, переплетена з гумором та роздумами про хоробрість, надає яскравого уявлення як про товариськість, так і про жахи війни, а в кінцевому підсумку прославляє перемогу польських військ навіть у обставинах надзвичайно складних умов.