«Бути хлопчиком» Чарльза Дадлі Ворнера — це рефлексивна оповідь, зосереджена на переживаннях і радощах хлоп’ячих років, імовірно написана наприкінці XIX століття. У тексті подано ностальгійні та сповнені гумору описи фермерського життя, що ілюструють прості задоволення й особливі труднощі, з якими стикаються хлопчики, проходячи крізь дитинство — період, сповнений допитливості, хатніх справ і грайливих пригод. Початок твору задає чарівний тон, знайомлячи з основними ідеями, пов’язаними з буттям хлопчика в пасторальній Новій Англії. Ворнер починає із твердження, що найкраще у світі — бути хлопчиком, цінуючи свободу, яку це дає, навіть попри обов’язки, пов’язані з фермерською працею. Розповідь занурює читача в сцени юнацької жвавості, як-от керування волами та взаємодія з домашніми тваринами, і відверто розмірковує про часто кумедні складнощі фермерського життя, наприклад про навчання корів латини. У перших розділах яскраво змальовано щоденні обов’язки й відволікання, що займають час хлопчика, закладаючи основу для подальшого дослідження чеснот і безглуздя юності в наступних оповідях.