„Аналекти Конфуція“ – це давньокитайський філософський трактат, складений у період Воюючих царств (475–221 рр. до н.е.) та остаточно узагальнений в середині династії Хань. Цей збірник висловлювань та розмов відображає вчення Конфуція про моральне виховання, чесноти та лідерство. За допомогою таких понять, як „рень“ (чеснота), батьківська пошана та „лі“ (ритуальна правильність), Конфуцій описує, як окремі особи та правителі можуть досягти етичної досконалості. Його бачення полягало в тому, що благополуччя нації залежить від моральних якостей її громадян, починаючи з тих, хто очолює її.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/Analects