„Там, де є любов, там і Бог“ – це новела Льва Толстого, написана наприкінці XIX століття. Цей літературний твір розглядає такі теми, як віра, співчуття та важливість життя заради вищої мети. Через історію скромного шевця Толстой досліджує ідею про те, що справжнє служіння Богові полягає у вчинках доброти до інших, нагадуючи людству важливий моральний урок. Сюжет обертається навколо Мартуїна Авдєйча – шевця, який живе у скромній підвалі та переживає горе втрати свого єдиного сина Капітошки. Охоплений відчаєм, Мартуїн починає ставитися під сумнів мету свого існування, аж поки не зустрічає старця, який спонукає його до вивчення учень Христа. Коли Мартуїн починає читати Євангеліє, він знаходить у ньому полегшення та духовне переродження. Одного дня, очікуючи приходу Христа, він відчиняє вікно та зустрічається з різними людьми – дружиною страждаючого солдата, каятливим хлопчиком-крадієм тощо. У кожній з цих зустрічей Мартуїн проявляє співчуття та самовіддачу, усвідомлюючи, що допомагаючи іншим, він знаходить справжнє присутність Бога в собі. Це підтверджує ідею про те, що кожен вчинок доброти до нужденних є служінням Богові.