„Філософія розчарування“ Едгара Солтуса – це філософський трактат, написаний наприкінці XIX століття. У книзі розглядаються теми песимізму та розчарування в житті; аналізується поділ людства на тих, хто сприймає життя як щось природно приємне, і тих, хто ставить під сумнів його цінність. Книга вивчає історичні погляди на щастя, посилаючись на думки різних мислителів протягом всієї історії, та розмірковує про екзистенційні труднощі, з якими стикаються окремі люди. На початку своєї праці Солтус розглядає дихотомію людського досвіду щодо задоволеності та незадоволення, вказуючи на сучасне поширення песимізму. Він згадує ідеї давньогрецьких філософів, поетів та інших літературних діячів, які висловлювали незадоволення чи відчай щодо самого існування. Солтус підкреслює сучасну філософську атмосферу, характеризовану переконанням у тому, що щастя в кінцевому підсумку недосяжне, та закликає до розуміння життя на основі усвідомлення його вроджених страждань та ілюзій щастя, які часто супроводжують його. Вступна частина книги створює підґрунтя для глибокого розгляду цих тем та запрошує читачів замислитися над філософськими наслідками розчарування в їхньому власному житті.