«Брами Індії: історична оповідь» сера Томаса Гангерфорда Голдіча — це історична праця, написана на початку XX століття. У ній досліджуються складні взаємозв’язки між географією та історією, зокрема те, як фізичні ландшафти формували переміщення народів і розвиток стародавніх цивілізацій у внутрішніх районах Індії. Автор розглядає історичне значення регіонів, що межують з Індією, особливо зосереджуючись на дослідженнях Афганістану та Белуджистану. На початку оповіді автор розмірковує про взаємозалежність історії та географії, стверджуючи, що розуміння останньої має вирішальне значення для розкриття складнощів історичних подій в Індії та на її кордонах. Голдіч описує власний досвід і накопичені за два десятиліття офіційних експедицій знання, прагнучи пролити світло на історичні шляхи та міста, що становлять «сухопутні брами» Індії. Він також висловлює бажання представити власні оригінальні спостереження поряд із розповідями попередніх дослідників, наголошуючи на важливій ролі географічних умов у формуванні історичної оповіді цього регіону.