«Mümmelmann: Ein Tierbuch» Германа Ленса — це збірка оповідань, написаних на початку XX століття. У цьому творі розповідається про життя різних тварин, з особливою увагою до Хаанріха Мюммельмана, старого зайця, та його пригод у протистоянні з людьми-мисливцями і їхніми собаками. В оповіданнях порушуються теми природи, виживання та погляду тварин на загрози, які становлять люди, а елементи гумору поєднуються з пафосом. На початку книги читачі знайомляться з Хаанріхом Мюммельманом, який спостерігає за суворими реаліями наближення мисливського сезону. Яскравий опис мисливців у спорядженні різко контрастує з простим сільським існуванням Мюммельмана. Зустрічаючи інших зайців і обговорюючи неминуче полювання, читачі бачать обережну натуру Мюммельмана та його філософські роздуми про виживання. Завдяки гумору й виразним образам початок задає тон оповіді, що поєднує антропоморфізм із роздумами про світ природи, демонструючи талант Ленса як оповідача.