„Останній день перед стратою“ Віктора Гюго – це роман, написаний на початку XIX століття. Цей змушуючий до роздумів твір досліджує моторошні психологічні переживання ув’язненого, засудженого до смертної кари, зосереджуючись на його емоційних турбулентах та існуючих роздумах під час очікування виконання вироку. Крізь цей глибокий портрет Гюго критикує моральні наслідки смертної кари та соціальні структури, які її підтримують. На початку розповіді головний герой представляє себе ув’язненим на смертну страту, який бореться з моторошною думкою про свою майбутню долю. Він розповідає про своє надзвичайне щоденне існування всередині в’язниці Біссетр, де одноманітність ув’язнення перериваються думками про смерть та миттєвими спогадами про свободу. Переживаючи страх та відчай, ув’язнений роздумує над більш широкими наслідками свого покарання, ставлячи під сумнів природу правосуддя та людської співчуття. Тематика роману встановлює похмурий настрій, запрошуючи читачів зануритися у глибокі філософські роздуми про життя, мораль та людську природу під час спостереження за внутрішньою боротьбою головного героя.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: fi.wikipedia.org/wiki/Kuolemaantuomitun_viimeinen_p%C3%A4iv%C3%A4