„Критика чистого розуму“ Іммануіла Канта – це філософське творення, опубліковане у 1781 році. У ньому Кант досліджує межі та обсяги метафізики, аналізуючи те, що розум може знати самостійно, без впливу досвіду. Він висуває новаторські ідеї щодо простору, часу та пізнання, кидаючи виклик як рационалістичним, так і емпіричним традиціям. Центральне питання: як нам можна отримати знання, які є водночас необхідними для нашого розуміння світу та сприяють йому? Це дослідження суттєво змінило хід розвитку західної філософії.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/Critique_of_Pure_Reason de.wikipedia.org/wiki/Kritik_der_reinen_Vernunft