„Крітика чистого розуму“ Іммануіла Канта – філософська праця, опублікована у 1781 году. У ній Кант досліджує межі та обсяг метафізики, аналізуючи те, що розум може знати самостійно, без участі досвіду. Він висуває новаторські ідеї щодо простору, часу та пізнання, кидаючи виклик як раціоналістичним, так і емпіричним традиціям. Центральне питання: як нам можна досягти пізнання, яке є водночас необхідним для розуміння дійсності та сприяє поглибленню нашого знання? Це дослідження суттєво перетворило західну філософію.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/Critique_of_Pure_Reason de.wikipedia.org/wiki/Kritik_der_reinen_Vernunft