„Крітика чистого розуму“ Іммануіла Канта – філософське творення, опубліковане у 1781 году. У ньому Кант досліджує межі та обсяг метафізики, ставлячись питання про те, як ми можемо щось знати до того, як переживаємо це. Він критикує як раціоналістські, так і емпіричні традиції, вводячи революційні ідеї щодо простору, часу та пізнання. Центральне питання, яке лежить в основі цього твору, звучить так: „Як можливі синтетичні априорні судження?“ Кант стверджує, що це питання має вирішальне значення для самого існування людського розуму.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/Critique_of_Pure_Reason