„Критика чистого розуму“ Іммануіла Канта – це філософське творення, опубліковане у 1781 році. У ньому Кант досліджує межі та обсяг метафізики, замислюючись над тим, як ми можемо щось знати до того, як це сприйняти на власному досвіді. Він кидає виклик як раціоналістським, так і емпіричним традиціям, висуваючи революційні ідеї щодо простору, часу та пізнання. Центральне питання, яке лежить в основі цього твору, полягає у наступному: „Як можливі синтетичні априорні судження?“ Кант стверджує, що це питання має вирішальне значення для самого існування людського розуму.
Сторінка Вікіпедії про цю книгу: en.wikipedia.org/wiki/Critique_of_Pure_Reason