„Фундаментальні принципы метафізики моралі“ Іммануіла Канта – філософське трактат, написане наприкінці XVIII століття. Це творення закладає основи сучасної етичної теорії, конкретно розглядаючи принципы моральної філософії та сутність обов’язку. Кант аналізує поняття доброї волі, морального обов’язку та формулювання моральних законів, які перевищують індивідуальні схильності, пропонуючи підхід до розуміння моралі, заснований на раціональних принципах. У вступній частині тексту Кант досліджує відмінності між різними галузями філософії, аргументуючи необхідність існування метафізики моралі, незалежної від емпіричного впливу. Він стверджує, що справжні моральні дії повинні ґрунтуватися на чистому почутті обов’язку, підкріпленому раціональністю, а не на егоїстичних інтересах чи емоційних схильностях. Кант вводить поняття категорычного імперативу – універсального морального закону, призначеного для керування раціональними істотами у їхньому прийнятті рішень. Ця фундаментальна ідея показує, що моральна цінність виникає не з результатів дій, а з мотивації, заснованої на почутті обов’язку та повагі до внутрішньої цінності раціональних істот як таких.