„Основні принципи метафізики моралі“ Іммануїла Канта – це філософське трактат, написаний у кінці XVIII століття. Цей твір заклав основи сучасної етичної теорії, зокрема розглядаючи основи моральної філософії та сутність обов’язку. Кант досліджує поняття доброї волі, морального обов’язку та формулювання моральних законів, які перевищують індивідуальні схильності, пропонуючи підхід до розуміння моралі, заснований на раціональних принципах. У вступі тексту Кант аналізує відмінності між різними галузями філософії та обґрунтовує необхідність існування метафізики моралі, незалежної від емпіричного впливу. Він стверджує, що справжні моральні дії повинні ґрунтуватися на чистому почутті обов’язку, надихненому раціональністю, а не на егоїзмі чи емоційних схильностях. Кант вводить поняття категоричного імперативу – універсального морального закону, призначеного для керування раціональними істотами у їхньому прийнятті рішень. Ця основоположна ідея демонструє, що моральна цінність виникає не з результатів дій, а з мотивації, заснованої на почутті обов’язку та поважанні внутрішньої цінності раціональних істот як таких.