„Історія італійців, том 03 (з 15)“ Чезаре Канту – це історичний труд, написаний наприкінці XIX століття. У цьому томі розглядаються культурні та літературні події в Італії, зокрема золотий вік латинської літератури за часів правління Августа та видатні письменники цього періоду. Метою книги є дослідження еволюції італійської літератури та національної ідентичності через їх зв’язок із видатними особистостями та історичними контекстами. У вступі до тому пояснюється поняття „золотого віку“ латинської літератури та його зв’язок із правлінням Августа; також підкреслюється, як цей період сформував культурний ландшафт Італії. Канту розглядає процес переходу Риму від мілітаристського суспільства до суспільства, яке охопило витончену культуру після контактів із грецьким світом. Він згадує ранніх римських поетів та драматургів, таких як Лівій Андронік, Енній та Плавт, та показує, як їхні твори сприяли розвитку римської драматургії та заклали основи для подальших літературних напрямків. Текст надає історичного уявлення про розвиток римського театру та появу різних жанрів, демонструючи складні взаємозв’язки між військовою сферою, політикою та мистецтвом у впливові періоди історії Риму.