„Мемуари міс Кут: Історії британської жінки, яка застосовувала тілесні покарання, розказані нею самою“ – це напівавтобіографічний твір, ймовірно, написаний у кінці XIX століття. Історія подається у вигляді серії листів головної героїні – Рози Белінди Кут, в яких вона розповідає про свої дитячі переживання, зокрема пов’язані з практикою тілесних покарань, авторитетом та сексуальністю. Роздуми героїні розкривають складні аспекти її ставлення до цієї практики, зокрема її взаємодію з дідусем – сером Айром Кутом, який відіграв важливу роль у її вихованні та дисциплінарних заходах. На початку твору Роза пише лист подрузі, у якому пояснює своє давноочікуване зізнання про те, що любить отримувати шлепки, вважаючи це невід’ємною частиною свого життя. Вона описує своє виховання під суворим наглядом дідуся після смерті батьків та особливості покарань, які їй доводилося терпіти, підкреслюючи динаміку владної взаємодії між ними. Перші кілька розділів присвятовані її раннім спогадам; тут покарання поєднуються з почуттями сорому, розгубленості та поступово пробуджуваним бажанням. Розглядаючи свої суперечливі емоції щодо дисципліни, героїня вводить читача у світ більш глибоких тем влади, контролю та складностей людських стосунків, які, ймовірно, будуть продовжуватися й у подальших її історіях.