„Кеньєр і вино: нові вірші“ Дьозе Костоланяї також є збіркою поезії, написаної на початку XX століття. У цих віршах розглядаються теми життя, кохання, втрати та спливу часу; особистий досвід поєднується з широкими соціальними спостереженнями. Творчість Костоланяї характеризується глибоким почуттям меланхолії та інтроспекції; автор досліджує людське становище та емоційний ландшафт існування. Початкова частина збірки знайомить читачів із різноманітними глибокими почуттями та думками. Вона починається присвятою другові та митцеві, що підкреслює особистий зв’язок автора з цим людиною. Перший вірш викликає почуття задоволення, але приховує під ним горе; у ньому автор роздумує про матеріальне достаток та екзистенційні питання. У наступних віршах Костоланяї досліджує кохання, смертність та спогади про молодість за допомогою яскравих образів та ліричної мови. Теми туги та ностальгії проявляються особливо чітко, що створює підґруння для глибших роздумів у решті збірки.