„Музика та погані манери“ Карла Ван Вехтена – це збірка есе про музику та музичну культуру, написана на початку XX століття. У книзі досліджується взаємозв’язок музики та соціальної поведінки; автор розглядає анекдоти, критичні коментарі та історичні аспекти цього питання. Основна увага приділена дивакуватостям, суперечкам та змінам у практиках західної музики на початку XX століття. Читачі знайдуть жваві розповіді про музикантів, аудиторію, етикет виступів та культурні явища, пов’язані з музикою; ці матеріали подані з гумором та проникливістю, а не як систематичні наукові праці. Вступ до книги встановлює розмовний, анекдотичний тон; автор починає з дотепного твердження про те, що музиканти, співаки та навіть глядачі часто поводяться неввічливо. У книзі наведено історії як з минулого, так і з сучасності про ексцентричність музикантів та некеровану поведінку глядачів на концертах – від вибухів емоцій на сцені до жартів композиторів над музичними традиціями. Також розглядаються зміни у реакціях аудиторії та бравурне – а іноді й вперте – поведінка виконавців; це ілюструється яскравими прикладами з оперного та концертного життя. У наступних есе розглядаються такі теми, як брак оригінальної музики для раннього кіно, вплив іспанської музики та складнощі з визначенням національної музичної ідентичності; усе це подано з цікавим розповіданням та критично-гумористичним поглядом.