„Нова наука про спілкування в космосі“ Вінсента Г. Гаддіса – це науково-популярна праця, написана в середині XX століття. У ній розглядається можливість того, як людство може виявляти, інтерпретувати та відповідати на повідомлення від інопланетних розумних істот, засновуючись на радіоастрономії, математиці та дослідженнях способів комунікації тварин. Автор пропонує практичні шляхи до міжвидового та міжзоряного розуміння. Виклик, який стоїть перед людством, поділений на дві частини: встановлення особистого контакту з розумними нелюдськими істотами та розробка універсального методу радіозв’язку в космосі. У праці розглядаються результати досліджень, проведених за допомогою гігантських радіотелескопів, а також проекти типу SETI (наприклад, проект „Озма“ та проект доктора Джона К. Лілли „Проєкт Дельфін“), у рамках яких дельфіни імітують людську мову з високою швидкістю, що може стати основою для міжвидового спілкування. Гаддіс також пропонує використовувати математику та точне розрахунок часу як засоби для формулювання змісту повідомлень; згадуються такі системи, як Lincos, а також використання геометричних концепцій та ілюстративних символів для поступового формування сенсу тексту. У праці розглядаються також загадкові історичні сигнали та аномалії їх реєстрації, зокрема спроби прослуховування сигналів з Марса у 1924 році, а також ідея автоматизованих зондів, здатних реагувати на певні подразники; при цьому попереджається про великі часові затримки та ризики неправильного інтерпретування отриманих даних. На завершення автор підкреслює культурні наслідки можливого контакту з інопланетними цивілізаціями, використовуючи результати психологічних досліджень, які передбачають шок та значні зміни у суспільстві людини; закликає до підготовки, терплячості та ретельного підходу, щоб коли контакт настане, людство змогло відреагувати мудро.
Виготовлено на основі номера журналу „Worlds of Tomorrow“ за серпень 1963 року.