„Радощі мудрості, пов’язані з подружньою любов’ю“ Емануеля Свенборга – це філософське та теологічне творення, написане наприкінці XVIII століття. У цій праці детально розглядається природа любові, зокрема духовні та емоційні відносини, що існують на небесах, порівнюючи їх із земним досвідом кохання. Окрім цієї основної теми, у творі також обговорюються „Радощі божевілля, пов’язані з іншими формами кохання“, що свідчить про наявність дихотомії між подружньою любов’ю та іншими її проявами. На початку тексту автор розповідає про видіння, у якому ангели збираються, щоб обговорити сутність небесного блаженства та вічної радості. Свенборг пропонує серію діалогів між різними групами мудрих духів, кожна з яких висловлює свою думку про те, що складає справжнє щастя у потойбічному житті. Ці обговорення розкривають різноманітні погляди: від сприйняття небесного блаженства як приємних насолод та товариських зустрічей до розуміння його як глибшого духовного зв’язку, заснованого на корисності та виконанні своєго призначення. Під час цих роздумів духи отримують поради від ангела, який прагне просвітити їх, наголошуючи, що справжня радість походить не лише від фізичних насолод, а й від любові, мудрості та корисної діяльності на благо інших. Такий початок створює основу для глибокого розгляду різних форм любові та її значення в духовному житті.